Духовна Скарбничка
 
Терапевтичні казки (книга 2) В повний розмір

Терапевтичні казки (книга 2)

У книжці висвітлено роль казки в подоланні страху в дітей і запропоновано увазі читачів терапевтичні казки. Їхнє завдання полягає в тому, щоб запобігати страхам або зменшувати їх.

Детальніше

  • Автор: Марія Моліцька
  • Рік видання: 2000
  • ISBN: 978-966-395-482-0
  • Кількість сторінок : 152
  • Формат: 145x200
  • Обкладинка: м’яка
  • Видавництво: «Свічадо»

40 грн.

У книжці висвітлено роль казки в подоланні страху в дітей і запропоновано увазі читачів терапевтичні казки. Їхнє завдання полягає в тому, щоб запобігати страхам або зменшувати їх.


Авторка сподівається, що казки сподобаються дітям, навчать їх инакше сприймати ситуації, які викликають страх, і, таким чином, допоможуть успішно діяти. Натомість усім дорослим, яким не байдужі дитячі проблеми й клопоти, ці казки допоможуть ліпше зрозуміти дитячий світ.

Читайте також: Марія Моліцька "Терапевтичні казки. Книга 1"


Зміст книги:

Вступ
Курчатко і каченятко
Лицар і його зброєносець
Будиночок на дереві
Дух-кротеня
М’ячик
Про лялечку, яка була клоуном
Кароліна в країні казок
Посварені пори року
Вовченя і його друг кролик
Камінь і човен
Про сміливу дівчинку і злого чарівника


Уривок тексту:

Курчатко і каченятко
Мале курчатко жило у великому курнику разом із своєю сім’єю. У нього були тато – великий півень, мама – мала курка і брати-сестри – малі курчата. Поблизу курника були й інші, де жили качки та індики. Кількаярусні курники утворювали високі блоки. За ними простягалася галявина, яка з одного боку сягала аж лісу, а з іншого – ставу. Курчатко було малим, жовтим м’ячиком, який кілька днів тому вилупився з яйця. Сьогодні, як дорослі півні, воно гордо задирало дзьоба, прогулюючись перед курником. А ще курча уважно придивлялося до каченят і курчат, ніби шукало собі приятеля. Малі бавилися у пісочниці або бігали довкола лавок, на яких сиділи мами та бабусі. Півник, а саме так звали курчатко, пішов далі, минув курник і зупинився на краю галявини. Неподалік ріс ліс. Вітер хитав верхівками дерев, і вони схилялися так, ніби запрошували у гості.
«Я дуже хотів би піти туди, відкрити нові, незнані місця, пережити незвичайні пригоди. Може, мені навіть вдалося би знайти якийсь скарб, захований глибоко в землі, або заприязнитися з диким звіром, – думало курчатко. – Та сам я туди не піду, а от якби в мене був приятель, то я не би нічогісінько не боявся, от так», – голосно повторило курчатко, ніби цим хотіло додати собі відваги.
– От так, – озвався хтось поруч. Курчатко здивовано озирнулося довкола і щойно помітило, що біля нього стоїть мале каченя.
– О, ти, здається, глузуєш із мене, – трохи розгнівавшись, промовило курчатко. Воно задерло голівку, настільки високо, як лише вміло, і вже хотіло відійти, коли раптом почуло:
– Я не глузую, – тихенько сказало каченятко.
«Може, піти з ним до лісу», – подумало курча. На знак згоди воно махнуло крильцем і запитало:
– Побавимося разом?
– Чому б і ні? – відповіло каченя.
Півник уважно придивлявся до каченяти – воно було мале, жовтеньке, але надто вже худорляве, каченята такими не бувають. А на чубку голови задерикувато стирчало пір’ячко.
– Мене звати Півник, а тебе як? – запитало курчатко.
– Качур, – затинаючись, відповіло каченя, і застукало дзьобом, так як це роблять дорослі качки.
– Ти тут живеш? Я ніколи не бачив тебе на нашому подвір’ї, – сказав Півник.
– Ні, – неохоче відповів Качур, ніби зволікаючи.
– А звідки ти приїхав? – допитувався Півник.
Качур нервово тріпнув крильцями і дзьобом, але нічого не відповів. Відвернувся від курчатка, ніби хотів іти до курника.
Півник помітив це і швидко запропонував:
– А давай збудуємо курінь, але не тут. Отам, під лісом. І це буде нашою домівкою. Хочеш?
Качуру відразу закортіло збудувати курінь, зникли його неспокій і небажання розмовляти. Він задоволено підстрибував і повторював:
– Збудуємо курінь, це буде наш дім! Ура! Ура!
Півник і Качур побігли щосили галявиною у напрямку лісу. Повівав легенький вітерець, довкола було чути солодкий запах квітів. Та приятелі не затримувалися навіть на хвильку, щоб відпочити. Незабаром курчатко та каченя вже були біля лісу.
 

  • Автор: Марія Моліцька
  • Рік видання: 2000
  • ISBN: 978-966-395-482-0
  • Кількість сторінок : 152
  • Формат: 145x200
  • Обкладинка: м’яка
  • Видавництво: «Свічадо»
коментарі від Disqus

Кошик  

Немає товарів

0 грн. Доставка
0 грн. Всього

Кошик Оформити