Візантологія

Після поновлення Незалежности України 1991 року візантологія здобула українську прописку. В тоталітарному самодержавному Московському царстві, та в Совєтськім Союзі, який замінив це царство, Візантією дозволяли займатися тільки росіянам, бо Росія – не тільки «родіна слонов», але, мовляв, і єдина «спадкоємиця» Візантійської імперії. Нині цю фальш подолано. І короткий лекційний курс київського професора Дмитра Степовика з візантології, розрахований на студентів вищих духовних та світських навчальних закладів, – став чи не першою ластівкою щодо українського погляду на Візантію та її Церкву. Це природно, адже Київ, Київська Русь-Україна, а не Москва, не Суздаль і не Рязань, мала вікові стосунки з першою християнською імперією світу – з Візантією; Київ же, а не хто інший, хрестився від Константинополя, а вже згодом Київ охрещував язичників – насельників темних країв болотяних Сходу та Півночі Європи. Автор присвячує ілюстроване видання книги «Візантологія» Владиці Єпископу Софрону Мудрому – з нагоди знаменної події: 90-річчя від дня народження Владики. Книга розрахована як на студентів, так і на всіх читачів, хто хоче знати, що ж це за країна Візантія, від якої Україна 1025 років тому прийняла спасенну віру в Господа нашого Ісуса Христа?