Духовна Скарбничка
 
Спокійно про старість В повний розмір

Спокійно про старість

Про нього неохоче говорять замолоду, так, наче цей час за якимись далекими горами...\ Невтішно зітхають, коли він приходить...

Детальніше

  • Автор: о.Пйотр Павлюкевич
  • Рік видання: 2000
  • ISBN: 978-966-395-492-9
  • Кількість сторінок : 72
  • Формат: 120x165
  • Обкладинка: м’яка
  • Видавництво: «Свічадо»

25 грн.

Про нього неохоче говорять замолоду, так, наче цей час за якимись далекими горами...

Невтішно зітхають, коли він приходить...

Книжка польського священика звертає увагу на той періоду людського життя, коли усе ніби позаду - на проблему старости. Автор на реальних прикладах із життя людей похилого віку показує, як їм вдалося зробити хрест старости легким.

Книжка допоможе усім з пошаною та вдячністю ставитися до людей поважного віку, що живуть з нами і поруч нас.

Зміст книги:

  • Вступ, або чому саме ця тема?
  • Щоб знову стати дитям Божим
  • Моя парафіяльна любов
  • Солодка гіркота хреста
  • Наче вокзальні голуби
  • Погляд з фотеля пенсіонера
  • Чарівне слово «дякую»
  • А на завершення – познайомимося зі сестрою Францискою

Уривок тексту:

Щоб знову стати дитям Божим

Іноді можна почути вислів, що Господу Богу вдалося багато речей, що весь світ Йому вдався. Суша і море, зоряне небо, тварини і рослини, людина зі всіма своїми талантами. З-поміж стількох прекрасних Божих витворів, як дехто вважає, один Господу Богу не вдався – старість. Я не раз чув цей вислів з уст старших людей. Пригадую розмову з жінкою у дуже похилому віці. Її руки тремтіли. Сиділа на старому залізному ліжку із запалими пружинами, закутана шаллю і в хустині на голові, самотня у холодній квартирі. З проникним болем у голосі ставила мені це запитання: навіщо та старість? Навіщо ці місяці, роки муки для себе та інших? Ті безконечні хвороби, немічність, приниження? Навіщо, – питала. Адже у цьому немає сенсу. Нинішній світ – сила, рух, сьогодення, а я вже цього всього не розумію, не можу, не зумію осягнути. Навіщо, – питала, – цей тривалий час старости, навіщо таке життя? Скільки старших людей говорило мені те саме: що почуваються погано, що їхні друзі і знайомі вже повмирали, що діти і внуки десь за океаном. Якщо навіть не за океаном, то забули, не навідують, не мають часу. Отож, дорогі брати і сестри, Ви всі, що переживають осінь життя, пам’ятайте: можливо, діти забули про Вас, можливо, внуки навіть не знають Вашої адреси, можливо думають, що якщо маєте свій куток і пенсію, то чого ж Вам іще треба, – тому не хочуть Вас відвідувати, не хочуть поспілкуватися, вислухати. Якщо навіть так є, то пам’ятайте: Ісус про Тебе не забув. Ісус любить Тебе, любить Тебе старого, хворого, на людський погляд нічого не вартого. Якби навіть діти забули – Він з Тобою. Знаю, що це лише слова, які, можливо, й не допоможуть комусь конкретно прожити свою старість. Що це втішання може взагалі не змінити чийогось внутрішнього світу, стану душі старшої людини. Але промовляю це з цілковитою відповідальністю: «Бог не забуває про старших людей». Пересвідчитися у цьому зможуть ті, хто зуміє попросити Його, щоб оселився у їхніх скромних помешканнях, хто має для Нього час. Хто зуміє, про що я вже писав у вступі, з розумінням і покорою приймати хрест, з яким неодмінно пов’язана старість.

  • Автор: о.Пйотр Павлюкевич
  • Рік видання: 2000
  • ISBN: 978-966-395-492-9
  • Кількість сторінок : 72
  • Формат: 120x165
  • Обкладинка: м’яка
  • Видавництво: «Свічадо»
коментарі від Disqus

Кошик  

Немає товарів

0 грн. Доставка
0 грн. Всього

Кошик Оформити